Карітас Кельн: Іноземна міграція українців та її наслідки

Карітас України публікує матеріал Маріанн Юргенс, що стосується проблем міграції українців та був підготовлений нею за підсумками її візиту в Україну. Його було розміщено на сайті Карітасу міста Кельн, Німеччина, ми публікуємо повний переклад з фотографіями, розміщеними у першоджерелі.

Іноземна міграція українців та її наслідки

Перспектива ринку праці: Аліса, співробітниця Карітас Одеси, представляє проект інтеграції до ринку праці. Фото: Карітас Одеса / Борис Бухман

«Ми хочемо будувати майбутнє для наших дітей!». Така мотивація приблизно п’яти мільйонів людей, які їдуть з України, щоб підтримувати свою сім’ю фінансово. Якщо середній дохід українця становить 200 євро на місяць, при тому, що вартість життя така ж сама, як в Німеччині, то цього просто не достатньо, щоб вижити. Саме через брак коштів людям доводиться покидати рідну країну», – каже Андрій Васькович, президент Карітасу Україна.

 

«Через економічну ситуацію і низьку заробітну плату сім’ям загрожує небезпека», – додає він. «Як Карітас, ми несемо соціальну відповідальність і повинні працювати над концепцією вирішення проблеми. Основне питання – рівень заробітної плати. Людям потрібно заробляти на життя, щоб вони могли залишатись тут».

Реакція на боксерську грушу у центрі для дітей вулиць в Одесі. Фото: Карітас Одеса / Борис Бухман

Незважаючи на те, що так звані «європейські сироти» добре забезпечені економічно, оскільки батьки надсилають гроші з-за кордону, вони ростуть у неповних сім’ях та не відчувають достатнього піклування про себе зі сторони рідних.

Діти в центрі «Дорога додому» в Одесі. Фото: Карітас Одеса / Борис Бухман

80% іноземних мігрантів, безумовно, хочуть повернутися до своєї країни, згідно з дослідженням Карітасу щодо української трудової міграції. За кордоном вони нерідко живуть у гетто без особливих зовнішніх контактів, щоб надсилати якомога більше грошей додому. Деякі переїжджають з країни у країну внаслідок глобалізації ринку праці. Українські трудові мігранти – це переважно жінки, часто висококваліфіковані та з вищою освітою. Вони працюють в Італії, Португалії, Німеччині в готелях, медсестрами та доглядають за дітьми. Матері залишають своїх дітей, щоб доглядати чужих дітей за кордоном. Власні діти вбачають в батьках лише банкомат і не мають до них почуттів. Росія – єдина країна, де більшість

трудящих-мігрантів – це чоловіки, майже всі вони працюють у будівництві.

Безпритульні діти

Одним з основних напрямків діяльності Карітасу України є робота з безпритульними дітьми та підлітками. У 2004 році за підрахунками налічувалось 110 000 безпритульних дітей. Як і в Латинській Америці, такі діти віком від 5 до 16 років проводять зиму в каналізаційних колодязях, їх часто бачать, коли вони нюхають клей чи жебракують. З 2004 року проблему намагається вирішити держава, шукаючи таким дітям прийомні сім’ї. Дитячі будинки перетворюють на будинки сімейного типу.

В центрі «Дорога додому» в Одесі для вуличних дітей: юнаки виготовляють ювелірні вироби під керівництвом майстра. Фото: Карітас Одеса / Борис Бухман

Але вуличні діти все ще існують, хоча зараз використовується сімейний підхід та профілактична робота.

 

Існують також програми Карітасу для «соціальних сиріт», які часто страждають від насильства у сім’ях, або їхні нарко- чи алко- залежні батьки не піклуються про них. Інші проекти, в тому числі в портовому місті Одеса, який є центром наркоторгівлі, спрямовані на «євросиріт», які стають наркоманами.

Будівництво мосту у майбутнє

В Одесі ми відвідали благодійну організацію «Дорога додому», яку підтримує Карітас Інтернаціоналіс. Її діяльність спрямована, в першу чергу, на допомогу дітям вулиць, а також на дітей та підлітків, які втекли з дому через військовий конфлікт на Сході Україні.

Мара, дитина вулиць, змогла змінити життя за допомогою центру. Фото: Юргенс

Мара – молода жінка, якій допомогли: у віці 10 років вона прийшла в центр з вулиці й до цього віку не відвідувала школу. За допомогою організації «Дорога додому» вона навіть закінчила середню школу і ВУЗ. Зараз жінка працює у міській ратуші.

Світлана – голова центру, показує нам кімнати, в яких десять безпритульних дітей можуть проживати майже рік, а потім, якщо це можливо, мають змогу знову повернутися у свої родини, за умови продовження нагляду за ними.

 

Світлана викладає у центрі для дітей вулиць «Дорога додому» і показує нам кімнати, де вони сплять. Фото: Юргенс

«Дорога додому». Фото: Карітас Одеса / Борис Бухман

Кімната у центрі «Дорога додому», де вуличні діти лишаються на ніч. Фото: Карітас Одеса / Борис Бухман

Мобільна сімейна допомога та батьківська школа призначені для зміцнення самостійності дітей та їхніх сімей. Діти вулиць можуть ходити до звичайних державних шкіл та отримувати навчання в центрі. Деякі колишні діти вулиць, такі як Інна, зараз є працівниками центру.

Інна була наркоманкою у дитинстві, а зараз викладає та працює з дітьми вулиць.

Догляд за дітьми у «Дорога додому». Фото: Карітас Одеса / Борис Бухман

Інна, працівник центру «Дорога додому». Фото: Карітас Одеса / Борис Бухман

Окрім 30 дітей, які перебувають у центрі, кожен день ще близько 300 дітей отримують соціальну допомогу та приймають участь у творчих та

спортивних заходах.

Близько 40 працівників, включаючи соціальних працівників, психологів, логопедів, юристів, фандрейзерів, фізіотерапевтів, належать до команди організаторів, та надають медичну допомогу, фізичну реабілітацію, домашню опіку та навіть уроки англійської мови.
На мобільному автобусі підлітки з вулиці, які не хочуть йти до лікарні, за потреби отримують анонімну допомогу.

Фінансування цього центру – недостатнє, але знаходяться альтернативні варіанти фінансування та збільшення пожертв.

Танцювальна вистава у центрі «Дорога додому» в Одесі для дітей вулиць. Фото: Юргенс

Завдяки Фейсбуку та Інстаграму вдалось розказати більшій кількості людей про роботу центру. Дві сильні громадські організації в Одесі – «Дорога додому» та Карітас – тісно співпрацюють та підписали партнерську угоду.

Кераміка для малечі. Фото: Карітас Одеса / Борис Бухман

Здійснюється професійний обмін та спільне навчання, оскільки обидві організації допомагають одним і тим самим групам населення.

 

Торгівля людьми

Трирічний проект Карітасу Одеси з протидії торгівлі людьми, що фінансується Карітасами Іспанії, Франції та України, також підтримують громадські організації в кількох інших містах. «Мобільні команди також відвідують сільську місцевість в 26 районах. Ми хочемо підвищити рівень обізнаності серед людей, що знаходяться під загрозою», – каже керівник проекту Карітасу Олексій.

Презентація проекту Карітас проти торгівлі людьми в Одесі. Фото: Карітас Одеса / Борис Бухман

У фокусі не лише профілактична робота. З 2016 р. практична, матеріальна та психологічна допомога була надана 40 людям.

Співпраця центрів є важливою частиною проекту, оскільки в Україні існує примусова проституція – коли жінок змушують працювати як за кордоном, так і на батьківщині. У тісному співробітництві, зокрема, з Карітасом Ессену, поліцією, та МЗС ведеться робота по поверненню таких жінок до України. Діє також жіночий притулок для колишніх примусових повій.

Виходячи з досвіду Карітасу Одеси, сексуальна експлуатація знизилася, більшість жертв торгівлі людьми – це жертви трудової експлуатації. Тим часом, зараз є тенденція рекрутувати дітей через Інтернет. Карітас є частиною середземноморської мережі, яка активно працює проти вербування дітей у злочинних цілях через Інтернеті.

«Рабство все ще існує сьогодні. У нашій роботі ми зустрічаємо людей, які живуть в такій ситуації не менше 12 років».

Робота Карітасу в Україні не фінансується державою, вона залежить від іноземної допомоги та підтримки. Проект закінчується у квітні 2019 р. Для того, щоб продовжувати роботу Карітас в Одесі з протидії торгівлі людьми навіть після закінчення періоду проекту у квітні 2019 р. потрібно 20 тис. євро на рік.

Оригінал публікації за посиланням: http://www.blog-caritas-koeln.de/2018/06/03/nur-die-tuechtigen-gehen-auslandsmigration-von-ukrainern-und-die-folgen/ 

Leave a Reply